За дивилася діброва,
на веселку кольорову,
хтось повісив диво-міст,
через весь зелений ліс.
За дзвинів малий струмок:
"дощік утворив місток,
в мене він води набрав,
а з краплин веселку склав".
Обізвалась тиха річка:
"ти струмочок, невеличкий,
для веселки замалий,
бачиш скільки води в ній…
З мене дощ водичку брав,
нею хмари напував,
з них і утворилось диво-
світла райдуга, красива".
Ліс зелений шелестить:
"швидше друзі припиніть,
ваші балачки про воду,
на усіх одна погода).
Дощик набера водицю,
із озерця і з криниці,
річка море чи струмок,
всі дають води ковток.
з кожного мала росинка,
і народиться хмаринка,
що просипиться дощем,
і промочить землю вщент".
Крикнув горобець малий:
"бачив я краплинки в ній,
з них народжується дивна
світла райдуга чарівна.
що для мене та для тебе,
поєднала землю й небо.
Так що друзі не сваріться
і негайно помиріться,
всіх веселка поєднає,
коли в небесах за сяє".
09.01.2013